гіпотаксис

ГІПОТА́КСИС, у, ч., лінгв.

Підрядний зв'язок між реченнями.

Українська і білоруська літературні мови до другої половини XVII ст. мали близький синтаксис. У ньому, на відміну від синтаксису тодішньої російської мови, гіпотаксис виразно переважав над паратаксисом (В. Русанівський);

Серед сполучників гіпотаксису “котрий” уживається в романі Ю. Яновського “Вершники” рідко (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. гіпотаксис — гіпота́ксис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гіпотаксис — -у, ч., грам. Те саме, що підпорядкування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гіпотаксис — гіпота́ксис (від грец. ύπόταξις – підрядність) підрядний зв’язок між реченнями.  Словник іншомовних слів Мельничука