гіпс
ГІПС, у, ч.
1. Вапняковий мінерал білого або жовтуватого кольору, що використовується у подрібненому та обпаленому вигляді в будівництві, скульптурі, для хірургічних пов'язок і т. ін.
Брезент почав спадати з монумента, і всі побачили сірий, вилитий з гіпсу і оздоблений меморіальною дошкою, незграбний, схожий на купу брудного снігу, пам'ятник учасникам першої світової війни... (С. Скляренко);
Клямка вкрита чи то порохом, чи напилом гіпсу (Л. Дереш);
Гіпс зустрічається в пластах осадових порід у формі лускоподібних, волокнистих або щільних дрібнозернистих мас (з наук. літ.).
2. Предмет, виліплений з такого мінералу.
Зупинившись над великим столом з бутафорним полем, вони ніби іншими очима розглядають муляжну пересічену місцевість з мініатюрними горбами та річками. Гіпс, пофарбована тирса, що зображає траву... Як убого! (О. Гончар);
Підставки, на яких лежали важкі гіпсові сфінкси, були порожні. Грак підліз під них, як власник старого “Запорожця” під своє авто, і перевернувся на спину. Гіпс кришився легко, як крейда (О. Чорногуз).
3. мед. Тверда хірургічна пов'язка з цього мінералу, що використовується при переломах, вивихах і т. ін.
Пробуду тут ще тижнів зо два, поки мені зроблять апарат, заміняючий гіпс (Леся Українка);
Моряк .. розповів, що недавно у нього з руки зняли гіпс, але рана ще не загоїлась як слід (Д. Ткач);
– Ви не знаєте – мені ще довго лежати? – У вас пошкоджені кістки. Лікар наклав гіпс (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)