гіпс

ГІПС, у, ч.

1. Вапняковий мінерал білого або жовтуватого кольору, що використовується у подрібненому та обпаленому вигляді в будівництві, скульптурі, для хірургічних пов'язок і т. ін.

Брезент почав спадати з монумента, і всі побачили сірий, вилитий з гіпсу і оздоблений меморіальною дошкою, незграбний, схожий на купу брудного снігу, пам'ятник учасникам першої світової війни... (С. Скляренко);

Клямка вкрита чи то порохом, чи напилом гіпсу (Л. Дереш);

Гіпс зустрічається в пластах осадових порід у формі лускоподібних, волокнистих або щільних дрібнозернистих мас (з наук. літ.).

2. Предмет, виліплений з такого мінералу.

Зупинившись над великим столом з бутафорним полем, вони ніби іншими очима розглядають муляжну пересічену місцевість з мініатюрними горбами та річками. Гіпс, пофарбована тирса, що зображає траву... Як убого! (О. Гончар);

Підставки, на яких лежали важкі гіпсові сфінкси, були порожні. Грак підліз під них, як власник старого “Запорожця” під своє авто, і перевернувся на спину. Гіпс кришився легко, як крейда (О. Чорногуз).

3. мед. Тверда хірургічна пов'язка з цього мінералу, що використовується при переломах, вивихах і т. ін.

Пробуду тут ще тижнів зо два, поки мені зроблять апарат, заміняючий гіпс (Леся Українка);

Моряк .. розповів, що недавно у нього з руки зняли гіпс, але рана ще не загоїлась як слід (Д. Ткач);

– Ви не знаєте – мені ще довго лежати? – У вас пошкоджені кістки. Лікар наклав гіпс (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіпс — гіпс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гіпс — Мінерал класу сульфатів; білий, сірий або жовтуватий; дуже крихкий; при змішуванні з водою швидко твердне; пластичну масу використовують як моделювальний матеріал (декоративне мистецтво, хірургія, дантистика), у будівництві — як додаток до цементу... Універсальний словник-енциклопедія
  3. гіпс — ГІПС, у, ч. 1. Вапняковий мінерал білого або жовтуватого кольору, що використовується у подрібненому та обпаленому вигляді в будівництві, скульптурі, для хірургічних пов’язок, а також у сільському господарстві як добриво. Словник української мови в 11 томах
  4. гіпс — -у, ч. 1》 Мінерал, що використовується у подрібненому та обпаленому вигляді в будівництві, скульптурі, для хірургічних пов'язок, а також у сільському господарстві як добриво. 2》 Предмет, виліплений з цього мінералу. 3》 мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гіпс — як (мов, на́че і т. ін.) з во́ску (із гі́псу) ви́ліплений. Надзвичайно блідий (про обличчя). Вони (солдати почесної варти) байдуже поглядали на виссане му́кою, наче з воску виліплене обличчя, на міцно склеплені повіки... Фразеологічний словник української мови
  6. гіпс — (від грец. γύψος – крейда, вапно) мінерал класу сульфатів, білий з скляним блиском, а коли є домішки – забарвлений у різні кольори. Використовують у будівництві, для виготовлення скульптурних виробів, гіпсування грунтів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. гіпс — Гіпс: — невдале [48;XX] Зачав писати «Борислава», написав трохи не цілий розділ і побачив, що гіпс, мушу переробляти наново [XX] Словник з творів Івана Франка
  8. гіпс — Гіпс, гі́псу, -сові (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гіпс — (нім. < грец. — біла глина) Мінерал, що складається з водного сіркокислого кальцію. Природний використовують при ґрунтуванні основи для творів живопису, при обпаленні набуває здатність при змішуванні з водою утворювати пластичну масу... Архітектура і монументальне мистецтво