гіпс

Гіпс:

— невдале [48;XX] Зачав писати «Борислава», написав трохи не цілий розділ і побачив, що гіпс, мушу переробляти наново [XX]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіпс — ГІПС, у, ч. 1. Вапняковий мінерал білого або жовтуватого кольору, що використовується у подрібненому та обпаленому вигляді в будівництві, скульптурі, для хірургічних пов'язок і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  2. гіпс — гіпс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. гіпс — Мінерал класу сульфатів; білий, сірий або жовтуватий; дуже крихкий; при змішуванні з водою швидко твердне; пластичну масу використовують як моделювальний матеріал (декоративне мистецтво, хірургія, дантистика), у будівництві — як додаток до цементу... Універсальний словник-енциклопедія
  4. гіпс — ГІПС, у, ч. 1. Вапняковий мінерал білого або жовтуватого кольору, що використовується у подрібненому та обпаленому вигляді в будівництві, скульптурі, для хірургічних пов’язок, а також у сільському господарстві як добриво. Словник української мови в 11 томах
  5. гіпс — -у, ч. 1》 Мінерал, що використовується у подрібненому та обпаленому вигляді в будівництві, скульптурі, для хірургічних пов'язок, а також у сільському господарстві як добриво. 2》 Предмет, виліплений з цього мінералу. 3》 мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гіпс — як (мов, на́че і т. ін.) з во́ску (із гі́псу) ви́ліплений. Надзвичайно блідий (про обличчя). Вони (солдати почесної варти) байдуже поглядали на виссане му́кою, наче з воску виліплене обличчя, на міцно склеплені повіки... Фразеологічний словник української мови
  7. гіпс — (від грец. γύψος – крейда, вапно) мінерал класу сульфатів, білий з скляним блиском, а коли є домішки – забарвлений у різні кольори. Використовують у будівництві, для виготовлення скульптурних виробів, гіпсування грунтів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. гіпс — Гіпс, гі́псу, -сові (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гіпс — (нім. < грец. — біла глина) Мінерал, що складається з водного сіркокислого кальцію. Природний використовують при ґрунтуванні основи для творів живопису, при обпаленні набуває здатність при змішуванні з водою утворювати пластичну масу... Архітектура і монументальне мистецтво