гірник
ГІРНИ́К, а́, ч.
1. Робітник гірничої промисловості.
– Так, я син рурського гірника!.. (Іван Ле);
Гірник працює в глибині подоланих шарів, і слава йде по стороні про доблесть шахтарів (М. Упеник);
Влітку наші дівчата-в'язальниці, відпочиваючи під снопами, прикладаються до землі, слухають – чи не чути гірників? (О. Гончар).
2. Гірничий інженер або слухач гірничого навчального закладу.
– Мій чоловік був інженер-гірник (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)