гістамін

ГІСТАМІ́Н, у, ч., фізл.

Гормоноїд, похідне амінокислоти гістидину.

Гістамін міститься в неактивній, зв'язаній формі в різних органах і тканині тварин і людини, вивільняється при алергійних реакіях, при шоку, опіках, викликає розширення кровоносних судин, скорочення гладкої мускулатури, підвищення секреції соляної кислоти у шлунку та ін. (з наук. літ.);

Гістамін – важлива ланка в механізмах регуляції тонусу гладких м'язів (у тому числі бронхів, судин), виділення шлункового соку (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. гістамін — гістамі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гістамін — -у, ч. Тканинний гормон, що має сильну біологічну дію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гістамін — гістамі́н (від грец. ίστός – тканина і аміни) тканинний гормон, що має сильну біологічну дію; належить до біогенних амінів.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. гістамін — Гормон, біогенний амін; див. гормони.  Універсальний словник-енциклопедія