далматинець
ДАЛМАТИ́НЕЦЬ¹, нця, ч., розм.
Те саме, що далмати́н.
З пiд'їзду вийшов хлопець з далматинцем .. Далматинець збiгав пiд дерево й сiв бiля нiг господаря (Г. Вдовиченко);
Серед інших порід собак далматинці вирізняються високою активністю, енергійністю та відданістю господарю (з навч. літ.);
Діти були в захваті від подарованого батьком маленького далматинця (із журн.).
ДАЛМАТИ́НЕЦЬ² див. далмати́нці.
Словник української мови (СУМ-20)