дан
ДАН, у, ч.
У східних єдиноборствах – ступінь досконалості в оволодінні мистецтвом бою.
У традиційному карате дани є символом визнання досягнень учнів і майстрів, а не просто приводом одягти новий гарний пояс (з наук.-попул. літ.);
Протягом усієї історії дзюдо лише шістнадцять майстрів здобували рівень десятого дану (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)