дворушниця

ДВОРУ́ШНИЦЯ, і, ж.

Жін. до двору́шник.

Жінка, виправдовуючи перед людьми незаконні дії свого сина, у душі почувалася дворушницею (із журн.).

Значення в інших словниках

1. дворушниця — двору́шниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дворушниця — -і. Жін. до дворушник.  Великий тлумачний словник сучасної мови