декалін

ДЕКАЛІ́Н, у, ч., хім.

Безбарвна рідина зі слабким запахом, яку застосовують як розчинник жирів, смоли, гуми.

Декалін не розчиняється у воді, обмежено розчинний в оцтовій кислоті, метиловому та етиловому спиртах, поєднується з ефіром і хлороформом (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. декалін — декалі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. декалін — -у, ч., хім. Продукт повного гідрування нафталіну, що використовується як додаток до моторних палив.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. декалін — декалі́н [від дека... і (нафта)лін] органічна сполука, безбарвна пахуча рідина. Застосовують як розчинник багатьох органічних сполук і полімерів.  Словник іншомовних слів Мельничука