декремент

ДЕКРЕМЕ́НТ, у, ч.

1. фізл. Послаблення нервового збудження в процесі його поширення вздовж нервового або м'язового волокна в організмі тварин.

Поширення збудження в безмієлінових волокнах іде з декрементом. Це характерно для низькоорганізованої нервової системи (з навч. літ.).

2. фіз. Кількісна характеристика ослаблення згасаючих коливань.

Експериментально визначені декременти згасання коливань можуть слугувати основою при розрахунку поперечних коливань друкарського апарата (з наук. літ.).

3. інформ. Операція зменшення аргумента на певне число у програмних циклах; протилежне інкремент.

Інкремент і декремент покажчика еквівалентні додаванню 1 до покажчика або відніманню 1 від покажчика, причому обчислення відбувається в елементах масиву, на який налаштовано покажчик (з навч. літ.);

Операція декременту зменшує аргумент на одиницю (з навч. літ.).

4. мед. Стадія послаблення хвороби.

Декремент спостерігався в низці випадків після застосування вказаної терапії (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. декремент — декреме́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. декремент — -у, ч. 1》 Від'ємне прирощення величини, на яку автоматично зменшується за певних умов інша величина. 2》 Кількісна характеристика ослаблення згасаючих коливань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. декремент — декреме́нт (від лат. decrementum – зменшення) кількісна характеристика ослаблення згасаючих коливань.  Словник іншомовних слів Мельничука