дембель
ДЕ́МБЕЛЬ, я, ч., розм.
1. Те саме, що демобіліза́ція.
З незалежної від мене причини мій дембель затримався (О. Шугай).
2. Солдат або сержант напередодні демобілізації чи відразу після неї.
Дембель купує собі цивільне на дорогу. Що тут такого? Купує, зазначте, а не грабує, погрожуючи автоматом (В. Кожелянко);
Дембель Єгор, який повернувся додому, ще з написів у ліфті зрозумів, що Лара його не дочекалася (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)