демінутивний
ДЕМІНУТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв.
Стос. до демінутива.
В українській мові невелика група іменників середнього роду, утворених за допомогою демінутивного суфікса -к- від назв молодих тварин, може виражати категорію істоти і формами однини (з наук. літ.);
У переспівах зустрічається велика кількість демінутивних слів, властивих українському пісенно-баладному стилю (з наук. літ.);
Демінутивні деривати.
Словник української мови (СУМ-20)