дзиґоріти

ДЗИҐОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., розм.

Те саме, що тереве́нити.

В темній кімнаті ще довгенько дзиґоріли матушки, пересуджуючи сусід, але й вони потомились (І. Нечуй-Левицький);

Дзиґорить [майор], жартує, округлює очі – розповідає щось страшне й веселе (Ю. Мушкетик).