дивакувато

ДИВАКУВА́ТО.

Присл. до дивакува́тий.

Жінка .. дивакувато смикала бровами і підлабузницьки дивилася на професора, на мене і навіть на Петренка (І. Багмут);

Негадано для всіх господар випростався, з приязню подивився на розлюченого командира, дивакувато посміхнувся, а далі тихенько засміявся (М. Стельмах).