Словник української мови у 20 томах

дивергентний

ДИВЕРГЕ́НТНИЙ, а, е, псих.

Стос. до дивергентності.

Протилежністю лінійному є дивергентне мислення. Воно допускає варіювання шляхів вирішення проблеми, приводить до несподіваних висновків і результатів (з наук. літ.);

Творців з дитинства відрізняє те, що вони не бояться дивергентних завдань. Так умовно називають завдання, які мають не одну, а багато правильних відповідей (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. дивергентний — диверге́нтний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. дивергентний — -а, -е. Такий, що розходиться.  Великий тлумачний словник сучасної мови