дивність
ДИ́ВНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. ди́вний.
Тепер усе ясно. Одну дивність роз'яснює друга, ще більша (В. Винниченко);
На якийсь час у машині запанувала мовчанка. Дивність почутого, здається, й на Заболотного справила враження (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)