дивовижність
ДИВОВИ́ЖНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. дивови́жний.
Варто було придивитися трохи уважніше, і ці дивовижні безформні шматки набирали зовсім виразної і конкретної форми. Але дивовижність їхня від того тільки збільшувалася (Ю. Смолич);
У горах немає смутку. Гори багаті чарами краси, дивовижністю будови й невичерпаністю стилю (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)