дивізійник
ДИВІЗІ́ЙНИК, а, ч., розм.
Військовослужбовець дивізії.
Під Олеськом хтось з дивізійників розповідав, як то вони заскочили в Підгірцях кількох ворожих кулеметників-юнаків (І. Багряний);
Мій далекий дід був колись комендантом повітової української поліції, а згодом дивізійником і загинув на полі битви ще в сорок четвертому (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)