дидаскал

ДИДА́СКАЛ, а, ч.

1. Учитель у Стародавній Греції та Візантії.

В античності дидаскалами називали учителів, а також театральних діячів – фахівців із навчання хорів (з наук. літ.);

У Візантії до XI століття дидаскалами називалися шкільні учителі. Специфічного смислу, пов'язаного з церковною освітою, слово “дидаскал” набуває в XI–XII століттях, коли при Константинопольському патріархові з'явилися посади дидаскалів (з наук. літ.).

2. Учитель братської школи в Україні, Білорусі та в греко-латинській школі Російської держави XVII ст.

Муляри зводять шкільний будинок. Скоро прийдуть сюди спудеї, дидаскали, скоро тут сновигатимуть вчені мужі (Р. Іваничук);

Близько 1656 року Симеон Полоцький прийняв православне монашество і став дидаскалом православної братської школи в Полоцьку (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. дидаскал — дидаска́л іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дидаскал — -а, ч. 1》 Вчитель у стародавній Греції та Візантії, а також у деяких братських школах та греко-латинських школах Росії 17 ст. 2》 Керівник давньоруського хору, знавець церковного співу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дидаскал — (від гр. didaskalos — наставник, учитель) — керівник давньоруського хору, знавець церковного співу.  Словник-довідник музичних термінів
4. дидаскал — Учитель, учена людина див. даскал  Словник застарілих та маловживаних слів