дидаскалія
ДИДАСКА́ЛІЯ, ї, ж.
1. Одна з найбільш ранніх (перша половина III ст.) пам'яток християнського права, традиційно приписувана святим апостолам.
Дидаскалія являє собою зібрання моральних приписів і правових норм, які стосувалися різних сторін життя (з наук.-попул. літ.).
2. У Стародавній Греції – записи, зроблені за результатами творчого змагання драматургів.
У дидаскалії заносилися час постановки, імена авторів, назви п'єс, зайняті ними місця (з наук. літ.);
Із дидаскалій пізніше були зняті копії, їх зміст був приведений у хронологічний порядок і викладений збирачами в особливих творах, із зауваженнями і поясненнями (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)