дизартрія

ДИЗАРТРІ́Я, ї, ж., мед.

Розлад членороздільного мовлення, який проявляється в утрудненій або викривленій вимові окремих слів, складів та звуків.

Дизартрія виникає внаслідок ураження різних ділянок головного мозку, порушення іннервації голосових зв'язок, м'язів м'якого піднебіння та ін. (з наук. літ.);

При дизартрії невролог призначає медикаментозне лікування, а логопед займається корекцією мовленнєвих вад (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. дизартрія — дизартрі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дизартрія — -ї, ж. Нерозбірлива мова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дизартрія — (мед.) моворозлад  Словник чужослів Павло Штепа
4. дизартрія — дизартрі́я (від диз... і грец άρθρόω – розчленовую) розлад членороздільної мови. Спостерігається при деяких ураженнях нервової системи та при порушеннях з боку ротової порожнини та її органів.  Словник іншомовних слів Мельничука