дизартрія
ДИЗАРТРІ́Я, ї, ж., мед.
Розлад членороздільного мовлення, який проявляється в утрудненій або викривленій вимові окремих слів, складів та звуків.
Дизартрія виникає внаслідок ураження різних ділянок головного мозку, порушення іннервації голосових зв'язок, м'язів м'якого піднебіння та ін. (з наук. літ.);
При дизартрії невролог призначає медикаментозне лікування, а логопед займається корекцією мовленнєвих вад (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дизартрія — дизартрі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дизартрія — -ї, ж. Нерозбірлива мова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дизартрія — (мед.) моворозлад Словник чужослів Павло Штепа
- дизартрія — дизартрі́я (від диз... і грец άρθρόω – розчленовую) розлад членороздільної мови. Спостерігається при деяких ураженнях нервової системи та при порушеннях з боку ротової порожнини та її органів. Словник іншомовних слів Мельничука