дикирій
ДИКИ́РІЙ, я, ч.
Свічник із двома свічками, який використовується в архієрейському богослужінні в православній церкві.
Дикирій – свічник з двома свічками, трикирій – з трьома. Дикирій символізує два єства в Ісусі Христі – Боже і людське, трикирій – Святу Трійцю (з наук.-попул. літ.);
Іподиякони облачають архієрея у священні ризи, тримають світильники (трикирій і дикирій) і подають їх архієреєві для благословіння ними віруючих (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)