динотерій

ДИНОТЕ́РІЙ, я, ч., палеонт.

Викопний велетенський рослиноїдний ссавець ряду хоботних кайнозойської ери з хоботом і двома загнутими вниз різцями в нижній щелепі.

Динотерії схожі на сучасних слонів (з наук. літ.);

Динотерії мешкали у вологих болотистих місцях із багатою рослинністю (із журн.).

Значення в інших словниках

1. динотерій — диноте́рій іменник чоловічого роду, істота викопна тварина  Орфографічний словник української мови
2. динотерій — -я, ч. Рід вимерлих слоноподібних ссавців, що існували в середині кайнозою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. динотерій — диноте́рій (від грец. δεινός – страшний, жахливий і ...терій) рід вимерлих слоноподібних ссавців, що існували в середині кайнозою.  Словник іншомовних слів Мельничука