динотерій
ДИНОТЕ́РІЙ, я, ч., палеонт.
Викопний велетенський рослиноїдний ссавець ряду хоботних кайнозойської ери з хоботом і двома загнутими вниз різцями в нижній щелепі.
Динотерії схожі на сучасних слонів (з наук. літ.);
Динотерії мешкали у вологих болотистих місцях із багатою рослинністю (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- динотерій — диноте́рій іменник чоловічого роду, істота викопна тварина Орфографічний словник української мови
- динотерій — -я, ч. Рід вимерлих слоноподібних ссавців, що існували в середині кайнозою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- динотерій — диноте́рій (від грец. δεινός – страшний, жахливий і ...терій) рід вимерлих слоноподібних ссавців, що існували в середині кайнозою. Словник іншомовних слів Мельничука