Словник української мови у 20 томах

дисоціативний

ДИСОЦІАТИ́ВНИЙ, а, е, псих., фіз., хім.

Стос. до дисоціації.

У роботі проаналізовані фактори, які впливають на асоціативний чи дисоціативний характер адсорбції молекул води (з наук. літ.);

У сучасній психіатрії термін “дисоціативні розлади” використовується для позначення трьох феноменів: виникнення множинної особистості, психогенної фуги і психогенної амнезії (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. дисоціативний — -а, -е. Стос. до дисоціації. Дисоціативна рівновага.  Великий тлумачний словник сучасної мови