дисонуючий

ДИСОНУ́ЮЧИЙ, а, е, муз.

Який містить дисонанс (у 1 знач.).

Домінантсептакорд належить до дисонуючих акордів (з наук. літ.);

Тритон – це дисонуючий інтервал, який охоплює відстань у три тони (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. дисонуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до дисонувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови