Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
дисонуючий —
ДИСОНУ́ЮЧИЙ, а, е, муз. Який містить дисонанс (у 1 знач.). Домінантсептакорд належить до дисонуючих акордів (з наук. літ.); Тритон – це дисонуючий інтервал, який охоплює відстань у три тони (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах