1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дисонуючий

дисону́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до дисонувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисонуючий — ДИСОНУ́ЮЧИЙ, а, е, муз. Який містить дисонанс (у 1 знач.). Домінантсептакорд належить до дисонуючих акордів (з наук. літ.); Тритон – це дисонуючий інтервал, який охоплює відстань у три тони (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах