диспонент
ДИСПОНЕ́НТ, а, ч., екон., фін.
1. Особа, уповноважена фірмою, компанією і т. ін. займатися її справами, розпоряджатися засобами, майном.
Підприємство може призначити диспонента як усього підприємства, так і окремих підрозділів, наприклад відділу продажу (із журн.).
2. Фізична або юридична особа, що володіє вільними сумами на рахунках у комісіонерів або в кореспондентів банку.
Диспонент має право розпоряджатися вільними сумами, але не банку, а його комісіонерів і кореспондентів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)