дистинктивний
ДИСТИНКТИ́ВНИЙ, а, е.
1. книжн. Відмітний, розпізнавальний, характерний.
Процесуальність як дистинктивна ознака політичного дискурсу стала визначальним фактором для виділення політичного дискурсу як форми політичної дії, частини політичного процесу (з наук. літ.).
2. лінгв. Диференційний, розрізнювальний.
Фонема – це єдність дистинктивних ознак (властивостей) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)