добродійство
ДОБРО́ДІЙСТВО, а, с.
Збірн. до добро́дій 1.
[Баба:] Як тільки ж вкрадете що в мене.., Геть повипихаю в шию з хати. Хоч ви і вчене добродійство (М. Кропивницький);
– Тепер нам треба подумати, панове добродійство, як дати відсіч Росії, – знову заговорив Пулавський (М. Старицький);
Безбородько почаркувався. – Хильнемо ж, добродійство, цю отруту за нового старосту! (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)