добродійство
ДОБРО́ДІЙСТВО, а, с., збірн., заст., розм. Добродії ( див. добро́дій 1).
[Баба:] Як тільки ж вкрадете що в мене.., Геть повипихаю в шию з хати. Хоч ви і вчене добродійство (Кроп., V, 1959, 260).
ДОБРОДІ́ЙСТВО, а, с., розм. Те саме, що добродія́ння.
Не тямлячи вже ані про його добродійства, ані про його величану мудрість.., всі [звірі] кинулися на нещасного Лиса Микиту (Фр., IV, 1950,96);
Дешева.. кухня була для них добродійством (Мак., Вибр., 1954, 56).
Словник української мови (СУМ-11)