добропристойний

ДОБРОПРИСТО́ЙНИЙ, а, е, заст.

Цілком пристойний (у 1 знач.).

За кілька днів про лекції й Сковороду, який читав їх, заговорив мало не весь добропристойний Харків (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. добропристойний — добропристо́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. добропристойний — див. ДОБРО ЗВИЧАЙНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. добропристойний — -а, -е. Який відзначається пристойністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. добропристойний — Пристойний  Словник чужослів Павло Штепа
5. добропристойний — див. благородний; вихований  Словник синонімів Вусика