доброчинник
ДОБРОЧИ́ННИК, а, ч.
Те саме, що доброчи́нець.
Довгий час Корнилій перебував у темряві недовір'я й поганства, але все ж творив добрі й благочестиві справи. Живучи серед розбещеності світу, був великим доброчинником (з газ.);
Доброчинники пообіцяли, що допоможуть постраждалим дітям відпочити цього літа на іспанському узбережжі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)