добрячка

ДОБРЯ́ЧКА, и, ж., розм.

Жін. до добря́к.

Дами симпатичні і винятково лагідні. Одна занадто мовчазна, любить читати вірші. Друга – щебетуха й добрячка (Л. Смілянський);

Медсестра Поліна Іванівна, добрячка, зломлена життям жінка, колись вона була красунею, а зараз вже постаріла (В. Рубан).