довгоголовий

ДОВГОГОЛО́ВИЙ, а, е.

1. Який має голову довгастої форми.

Федько – хлопчина років десяти, синьоокий, як і мати, довгоголовий пустун (С. Добровольський);

Довгоголовий пласколиций чоловiк лагiдно усмiхнувся, розтягуючи широкого рота (Ю. Логвин).

2. антр. Якому власт. довгоголовість.

На зміну широколицим брахікефалам у XVII ст. до н. е. прийшло довгоголове, порівняно вузьколице населення (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. довгоголовий — довгоголо́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довгоголовий — -а, -е. У якого голова видовженої форми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довгоголовий — див. довгий  Словник синонімів Вусика