довгожителька

ДОВГОЖИ́ТЕЛЬКА, и, ж.

Жін. до довгожи́тель.

Дефіцит відпускала одна ледь душа, вік якої поновлював у пам'яті шанобливе слово “довгожителька” (А. Крижанівський);

І ніколи й не скаржиться [учителька], не плачеться, гумору не втрачає. “Виходить, довгожителька я – всі педагогічні реформи пережила...” (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. довгожителька — -и. Жін. до довгожитель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. довгожителька — ДОВГОЖИ́ТЕЛЬКА, и, жін. Жіночий рід до довгожитель.  Словник української мови в 11 томах