довгожитель
ДОВГОЖИ́ТЕЛЬ, я, ч.
1. Людина у віці 90 років і старше.
Усі тепер перейшли на трави, усі хочуть бути довгожителями! (О. Чорногуз);
Для довгожителів роль середовища і стилю життя не має першорядного значення. Головну роль відіграють гени (з наук.-попул. літ.);
Чи знаєте ви, скільки в Києві мешкає довгожителів, які перейшли сторічний рубіж? (з газ.);
// перен. Людина, яка довгі роки перебуває в якомусь місці або займається певним видом діяльності.
Серед співробітників метрополітену чимало довгожителів. Одна з чергових на станції “Театральна” працює тут уже 27 років (з газ.).
2. Тварина або рослина, що живе дуже довго.
– Ви якось про довгожителів згадували. Може, покажете?.. Я справді розповідала Павлові про тисячолітні дуби, що ховаються серед зеленої гущавини на болоті (М. Руденко);
Сейшельська пальма – довгожитель. Трапляються дерева, яким вісімсот років (з наук. літ.);
Круки є одними з найбільших довгожителів на Землі, ці птахи живуть по 300 років (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)