довгожитель

ДОВГОЖИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто живе багато років.

Азербайджан по праву називають краєм довгожителів. На кожні 100 тисяч населення тут припадає близько 50 чоловік старше столітнього віку (Вечірній Київ, 26.IX 1974, 4);

Довгожителі, тобто особи віком до ста і більше років, є майже в усіх кутках нашої неосяжної Батьківщини (Наука і життя, 7, 1960, 38);

// Рослина, яка росте багато років.

Сейшельська пальма — довгожитель. Зустрічаються дерева, яким вісімсот років (Хлібороб України, 12, 1969, 47).

Значення в інших словниках

1. довгожитель — довгожи́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. довгожитель — -я, ч. Той, хто живе багато років. || Рослина, яка росте багато років. || перен. Про те, що існує тривалий час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довгожитель — ДОВГОЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Людина у віці 90 років і старше. Усі тепер перейшли на трави, усі хочуть бути довгожителями! (О. Чорногуз); Для довгожителів роль середовища і стилю життя не має першорядного значення. Головну роль відіграють гени (з наук.-попул.  Словник української мови у 20 томах
4. довгожитель — див. старий  Словник синонімів Вусика