довгожданий
ДОВГОЖДА́НИЙ, а, е. Якого довго, з нетерпінням ждуть.
Нарешті показався довгожданий поїзд (Баш, На землі.., 1957, 17);
У колгосп на постійну роботу прибув довгожданий зоотехнік, молодий, енергійний хлопець (Вол., Місячне срібло, 1961, 288);
// Про який давно мріють.
Вже дядько свій довгожданий наділ побачив (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 14);
// Бажаний, дорогий.
Звела [Марія Степанівна] руки над головою і голосно кинула слова у простір:-— Прийшли наші, прийшли… Ой, рідні ж ви мої, довгождані!.. (Ткач, Плем’я.., 1961, 6).
Словник української мови (СУМ-11)