довгодзьобий

ДОВГОДЗЬО́БИЙ, а, е. З довгим дзьобом.

Пострибає [одуд] до криниці, Підлетить, сіда на зруб. Довгодзьобий та строкатий, На голівці в нього чуб (Біл., Пташ. голоси, 1956, 21).

Значення в інших словниках

1. довгодзьобий — довгодзьо́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довгодзьобий — -а, -е. З довгим дзьобом.  Великий тлумачний словник сучасної мови