довгогривий

ДОВГОГРИ́ВИЙ, а, е. З довгою гривою.

На паші коні довгогриві, Біду зачувши, сумно ржуть… (Граб., II, 1959, 248);

Хлопець ходить між довгогривих киргизьких коней (Донч., І, 1956, 144).

Значення в інших словниках

1. довгогривий — довгогри́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довгогривий — -а, -е. З довгою гривою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довгогривий — див. довгий  Словник синонімів Вусика
4. довгогривий — Довгогривий, -а, -е Долгогривый. Сідлай мені, пан кошовий, коня мого довгогривого. К. Досв. 181.  Словник української мови Грінченка