довгов’язий

ДОВГОВ’Я́ЗИЙ, а, е, розм.

1. З довгою шиєю; довгошиїй.

2. Те саме, що довготеле́сий.

Довгов’язий німецький офіцер з сухим носом стояв уже за столом (Панч, В дорозі, 1959, 116).

Значення в інших словниках

1. довгов’язий — Довгов’я́зий, -за, -зе  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)