довгожитель —
-я, ч. Той, хто живе багато років. || Рослина, яка росте багато років. || перен. Про те, що існує тривалий час.
Великий тлумачний словник сучасної мови
довгожитель —
ДОВГОЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Людина у віці 90 років і старше. Усі тепер перейшли на трави, усі хочуть бути довгожителями! (О. Чорногуз); Для довгожителів роль середовища і стилю життя не має першорядного значення. Головну роль відіграють гени (з наук.-попул.
Словник української мови у 20 томах
довгожитель —
див. старий
Словник синонімів Вусика
довгожитель —
ДОВГОЖИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто живе багато років. Азербайджан по праву називають краєм довгожителів. На кожні 100 тисяч населення тут припадає близько 50 чоловік старше столітнього віку (Вечірній Київ, 26.
Словник української мови в 11 томах