Великий тлумачний словник сучасної мови

довгожитель

довгожи́тель

-я, ч.

Той, хто живе багато років.

|| Рослина, яка росте багато років.

|| перен. Про те, що існує тривалий час.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. довгожитель — довгожи́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. довгожитель — ДОВГОЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Людина у віці 90 років і старше. Усі тепер перейшли на трави, усі хочуть бути довгожителями! (О. Чорногуз); Для довгожителів роль середовища і стилю життя не має першорядного значення. Головну роль відіграють гени (з наук.-попул.  Словник української мови у 20 томах
  3. довгожитель — див. старий  Словник синонімів Вусика
  4. довгожитель — ДОВГОЖИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто живе багато років. Азербайджан по праву називають краєм довгожителів. На кожні 100 тисяч населення тут припадає близько 50 чоловік старше столітнього віку (Вечірній Київ, 26.  Словник української мови в 11 томах