довгоживучий

довгоживу́чий

-а, -е.

Який довго живе.

|| Який довго існує.

Значення в інших словниках

1. довгоживучий — ДОВГОЖИВУ́ЧИЙ, а, е. Який живе, існує багато років. Черепахи вважаються одними з найбільш довгоживучих живих організмів на Землі (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах