1. Словник української мови у 20 томах

довгожителька

ДОВГОЖИ́ТЕЛЬКА, и, ж.

Жін. до довгожи́тель.

Дефіцит відпускала одна ледь душа, вік якої поновлював у пам'яті шанобливе слово “довгожителька” (А. Крижанівський);

І ніколи й не скаржиться [учителька], не плачеться, гумору не втрачає. “Виходить, довгожителька я – всі педагогічні реформи пережила...” (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довгожителька — -и. Жін. до довгожитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. довгожителька — ДОВГОЖИ́ТЕЛЬКА, и, жін. Жіночий рід до довгожитель. Словник української мови в 11 томах