Словник української мови у 20 томах

дожинки

ДОЖИ́НКИ, ів, мн.

Те саме, що обжи́нки.

На нашій ниві справили дожинки, Щоб не лишилось нам ні колоска (Ю. Клен);

Одержані з минулих зажинків та дожинків [вінки з колосся] ще й зараз зберігаються в Чередниченковім кабінеті на чільному місці (О. Гончар).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. дожинки — див. жнива  Словник синонімів Вусика